Сойфер Володимир Мархусович

КЕРІВНИК ОРГАНУ З СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

ТОВ «ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ «СТАНДАРТ-СЕРТЛИТ» (РОСІЯ),

ДОКТОР ТЕХНІЧНИХ НАУК

ВИПУСКНИК МЕТАЛУРГІЙНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (1954р.)

Народився 9 липня 1931 р.ум. Ми­колаїв. У1949 р. вступив до Дніпропетровського ме­талургійного інституту, здобув спеціальність - мета­лургія чорних металів. Всі студентські роки обирався членом комітету комсомолу інституту. Зі щирістю згадує викладача технології ливарного виробни­цтва, декана металургійного факультету, професо­ра В.С. Гудиновича, учасника Сталінградської битви, поета, автора афоризмів з серії «Ливарники жарту­ють». Володимиру Сойферу пощастило контактува­ти з вченими-мєталургами М.М. Чуйком, С. І. Хитри­ком, К.П, Буніним, С.Т, Ростовцевим, Ю.М, Тараном. Пізніше співпрацював з вченими М.І. Гасиком, О. В. Рабиновичем, Ю. А. Нєфедовим.

В Національній металургійній академії України Володимир Мархусович захистив кандидатську і докторську дисертації.

Трудову діяльність розпочав майстром ливарно­го цеху, згодом - старшим інженером відділу голов­ного металурга Брянського машинобудівного заво­ду у м. Бежиця. Потім працював на посаді молодшого наукового співробітника в Українському науково-до­слідному інституті металів у м. Харків. Надалі старший майстер сталеливарного цеху, начальник технічного бюро та ливарної лабораторії і зрештою головний металург Харківського заводу «Епектротяжмаш».

Обіймав посади начальника відділу, головного металурга Всесоюзного науково-дослідного інсти­туту електромашинобудування у м. Володимир (Ро­сія). И ж посади займав у спеціальному конструктор­ському технологічному бюро Московського заводу Ім. Володимира Ілліча. Невдовзі - головний техно­лог, заступник начальника науково-інженерного центру заводу. Потім - начальник відділу, головний металург, керівник органу з сертифікації продукції ВНДІ «Стандартелектро». Нині керівник органу з сер­тифікації продукції ТОВ «Центр сертифікації продук­ції «Ста нда рт-Сертл ит» (м. Москва).

Авторству Володимира Сойфера належать 232 друковані роботи, в тому числі 4 монографії та 2 брошури. Найбільшим досягненням вважає мо­нографію «Виплавка сталі у кислих електропечах» - одна з небагатьох монографій у світі на цю тему. Во­лодимир Мархусович розробив принципово нову технологію на основі високої розкислювальної здат­ності кремнію при знижених температурах стале­плавильного процесу.

Розробив і впровадив монолітне футерування стін дугових сталеплавильних печей взамін цегляних. Стійкість футеровки при цьому збільшилася з 30-40 до 800-40 000 плавок. Дослідив магнітні властивос­ті вуглецевих сталей, які відіграють істотну роль в за­безпеченні надійності роботи електричних машин.

Володимир Сойфер керує роботами з сертифікації металургійного і ливарного устаткування, зокрема, виробленого підприємствами Оапіеіі (Італія), Біетепз УАІ (Австрія), Біетепз УАІ (Німеччина), Сиблитмаш (Росія), Амурлітмаш (Росія), Уралмашзавод (Росія), Волковиський машинобудівний завод (Білорусь).

Опублікував статті з історії створення литих скульптур, зокрема, літературних героїв Миколи Го­голя у м. Миргород. Володимр Сойфер - член редко­легії міжнародного журналу «Злектромєталлургия».

Плідну працю Володимира Сойфера гідно оці­нено: має медаль «Ветеран праці», медаль на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, медаль на честь 850-річчя Москви, медалі ВДНГ, грамота Феде­рального агентства з промисловості Росії у зв'язку з 75-річчям від дня народження.

Одружений. Дружина, Фатіма Кантемирівна Бас- каєва, теж металург, закінчила Північно-Кавказький гірничо-металургійний інституту Владикавказі, вчи­лася у випускника ДМеті Арона Давидсона.

Захоплюється театром. Грав у спектаклях сту­дентського драматичного театру, драмтеатру Пала­цу культури Брянського машинобудівного заводу, драматичного колективу Харківського Будинку вче­них. Протягом десяти років у вільний від роботи час був актором Московського професійного дитячого театру «Бембі». Хобі - футбол.