Костюченко Михайло Іванович

Народився 30 вересня 1930 р. у с. Рогівка Сум­ської області. У1934 р. родина переїхала до Дніпро­петровська. Навчання у чоловічій середній шко­лі № 2 закінчив із золотою медаллю та обрав фах металурга-прокатника. У Дніпропетровському мета­лургійному інституті група МО-50-1 умовно поділи­лась на дві частини - молодих відмінників та старше покоління, майже «фронтовиків». Відповідно, упро­довж усіх років навчання відбувалося своєрідне змагання поколінь. Зрештою, перемогла дружба і більша частина студентів, серед яких і Михайло Іва­нович, отримала червоні дипломи.

З великою повагою ставилися майбутні фахівці до талановитих педагогів: О.П. Чекмарьова, К.Ф. Стародубова, Н.Ю. Тайца, К.П. Буніна. У пам'яті також прізви­ща Я.П. Ваткіна, М.М. Саф'яна, М.С. Мутьєва, О.О. Дінніка, Н.Ф. Ісаєнка та інших видатних науковців у своїх галузях. Творчий підхід до вирішення проблемних пи­тань, як професійних, так і життєвих, що застосовував­ся у ДМетІ, Михайло Іванович запам'ятав на все життя і не раз використовував для створення високотворчої атмосфери в колективах, якими керував згодом.

Трудове становлення Михайло Іванович розпо­чав у м. Кривий Ріг на місцевому металургійному заводі. Перша посада - вальцювальник, з 1956 р. - змінний майстер третьої бригади. Під керівництвом М.Я. Круподера та А.П. Лихорадова - видатних інже­нерно-технічних працівників, здійснювалось осво­єння нового безперервного двониточного дрібно- сортного стану 250-1. Новий стан швидко налагодив ритмічну роботу та почав перевиконувати планові завдання. У 1958 р. Михайла Івановича призначили старшим майстром МС-250-1, а в 1959 р. призначи­ли відповідальним за пуск нового стану в Китаї.

У 1960 р. продовжив роботу на заводі старшим майстром безперервного дрібносортного стану 250-2, згодом - заступником начальника цеху з тех­нології, з 1968 р.- начальником сортопрокатного цеху №1 (СПЦ-1), де працювало п'ять прокатних станів зі штатом понад 2000 осіб. За роки роботи у СПЦ-1 вперше у світі отримано термозміцнений ме­тал з прокатного нагріву, за що Михайло Іванович отримав звання Лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Щорічно для обміну досвідом здійснювалися ро­бочі поїздки до країн СРСР та закордону, у 1974 р. М.І. Костюченко відвідав ФРН з метою експертної оцінки працюючих станів і виявив, що краще ра­дянських технологій не працюють жодні. Підтвер­дженням успішної роботи по раціоналізації та ви­нахідництву в цеху для Михайла Івановича стала нагорода Міністерства металургійної промисловості СРСР «Відмінник з раціоналізації та винахідництва». Має понад 100 авторських свідоцтв на винаходи. У1984 р. його підхід на особистій зустрічі відзначив перший секретар ЦК КПУ В.В. Щербицький.

У 1984 р. М.І, Костюченка було обрано депутатом Верховної Ради СРСР. Цей час став відправною точ­кою нового періоду професійної діяльності Михайла Івановича: у 1986 р. йому запропонували перейти уСПЦ-2. Прийнявши пропозицію, керівникз новим ко­лективом СПЦ-2 під керівництвом М.І. Костюченка до­сягнуто збільшення строку служби агрегатів та техно­логій у 5 разів, а нагрівальних печей - у десятки разів.

«Криворіжсталі» (нині- АрселорМіттал Кривий Ріг) Михайло Іванович присвятив 52 роки життя, у 2007 р. пішов на заслужений відпочинок.

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, лауре­ат державної премії України, почесними знаками «За заслуги» м. Кривий Ріг Дніпропетровської облас­ті, почесним знаком «80 років Дніпропетровщині» та іншими. У 2004 р. був удостоєний звання Героя Укра­їни з врученням ордена Держави.

Маючи великий досвід управління колективами різного рівня, Михайло Іванович знає, що цю над­складну науку кожен, здебільшого, опановує методом самонавчання. Хотілося б, щоб її на високому рівні ви­кладали у навчальних закладам, наприклад, у НМетАУ

Вгору: Видатні випускники академії