Бокий Юрій Федорович

Народився 20 липня 1937 р. у с. Марийське Апостолівського району Дніпропетровської області. На­вчався в ДМетІ за спеціальністю «Сталеплавильне виробництво». Інститут дав широку професійну під­готовку з суміжних спеціальностей та глибокі знан­ня сталеплавильного процесу. З вдячністю згадує професора математики. Серед найяскравіших сту­дентських спогадів - заняття на військовій кафедрі, поїздка на цілину, спортивні секції.

Трудовий гарт отримав на Криворізькому мета­лургійному комбінаті підручним сталевара (1960- 1963), де освоювали перші в країні 600-тонні марте­нівські печі. Тож добре знає важку працю в гарячому цеху. «У момент випуску сталі гаряче полум'я било в обличчя, температура - понад 40°С, - згадує Юрій Бокий. - За зміну випивав до 12 літрів води».

3 1963 по 1971 рр. - майстер, начальник зміни, на­чальник цеху залізних порошків, з 1966 р. - началь­ник механічної лабораторії Броварського заводу порошкової металургії. У лабораторії випробовува­ли різні склади порошкових сумішей, досліджували вплив режимів пресування та температури спікання на міцність виробів. На заводі Юрій Федорович зай­нявся науковою роботою, опублікував перші статті. Упродовж 1971-1972 рр. - старший інженер НДІ ка­федри металургії сталі Запорізької філії ДМетІ.

Плідно здійснював наукові дослідження в лабо­раторії порошкової металургіїУкраїнського НДІ спе­ціальних сталей, сплавів і феросплавів (1972-1992). Як провідний науковий співробітник керував темою з розробки технології виготовлення капсул для гаря­чого газостатичного пресування для лабораторного газостата. Розробив капсулу та технологію зварю­вання, в якій шов було винесено із зони деформації, що було певним «ноу-хау» шведської компанії А5ЕА.

А головне - брак при пресуванні у газостаті знизив­ся з 70% до 3-5%.

З 1973 р. постійний керівник робіт з розробки складу та технології виготовлення нового компо­зиційного матеріалу для ріжучого і штампового ін­струменту, що складався з порошків швидкорізаль­ної або штампової сталі з добавками, 30% по об'єму, карбіду титану (ТіС). Як результат, розроблено ма­теріал - карбідосгаль, що має унікальні властивос­ті і займає проміжну позицію між інструментальни­ми сталями і твердими сплавами. Зберігає міцність, ударну в'язкість, пластичність, здатність до механіч­ної обробки сталей, а після термообробки набуває твердості на рівні твердих сплавів.

Карбідосгаль успішно використовувалась в гір­ничорудній, металургійній, авіаційній, оборонній промисловості та в машинобудуванні. Наприкін­ці 90-х років поставки дослідних партій карбідоста­лі забезпечили повне фінансування лабораторії по­рошкової металургії протягом трьох років.

Загалом Юрій Федорович отримав 17 авторських свідоцтв, автор близько 50 наукових робіт.

У 1993 р. для промислового виробництва карбідо-сталей зареєстрував підприємство «Дослідно-вироб­ничий інструментальний завод порошковоїметалургії», в якому, до тепер, працює директором. Підприємство успішно займається торгівлею металопродукції, про­мислового устаткування і матеріалів хімічної продукції, а також енергозберігаючого обладнання.

Все життя Юрій Бокий займається спортом. На заводських спартакіадах виступав за команди цеху у змаганнях з бігу, волейболу, бадмінтону, боротьби, успішно долав лижні дистанції. Має розряди з греб­лі, підводного плавання та альпінізму, двічі здійснив сходження на Ельбрус, учасник сплаву по річці Хам- сара в Туві.

І зараз відвідує зал важкої атлетики, цікавить­ся східними енергетичними практиками, займаєть­ся за системою Норбекова. «Тіло і душа зобов'язані трудитися, - вважає Юрій Федорович. - Іншого не дано. Впав, піднявся, і вперед».

Вгору: Видатні випускники академії