Інститут промислових та бізнес технологій
Українського державного університету науки і технологій

Турчинов Олександр Валентинович

ВИКОНУЮЧИЙ ОБОВ'ЯЗКИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ТА ВЕРХОВНОГО ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (22 ЛЮТОГО - 7 ЧЕРВНЯ 2014 р.),

ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ,

ДОКТОР ЕКОНОМІЧНИХ НАУК; ПРОФЕСОР

ВИПУСКНИК ТЕХНОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (1986р.)

Державний діяч з аналітичним мисленням і яскравою патріотичною позицією, Олек­сандр Валентинович Турчинов робить усе можливе для збереження порядку, миру та злагоди в Україні, повернення нашої держави на демократичний і європейський шлях розвитку. Він є активним поборником за прозорість, підзвітність, ефективність влади, яка має працювати задля інтересів своїх громадян. Саме від розуміння таких людей залежить, якою буде Україна в майбут­ньому.

Народився 31 березня 1964 р. у Дніпропетров­ську. До Дніпропетровського металургійного інсти­туту вступив у 1981 р., здобув спеціальність інженера-технолога.

«Інститут мав величезний вплив на процес мого становлення як особистості, - згадує Олександр Ва­лентинович. - Перші нагороди я отримував за пе­ремогу в олімпіадах з математики, фізики, нарисної геометри, з теоретичної механіки. Книги, які мені вручали, в тому числі як найкращому раціоналіза­тору, найкращому студенту кафедри та переможцю олімпіад, зберігаю й досі, вважаючи їх одними із най­цінніших нагород у своєму житті».

Студентські роки промайнули швидко, та залиши­ли яскраві чудові спогади. Займався спортом, грав у волейбол у збірній інституту. Цікавий співрозмов­ник, завзятий, серед товаришів вважався лідером. Так, будівельний загін, ватажком якого обрали Олек­сандра Турчинова, визнали одним з найкращих, після чого йому довірили керувати всім будзагонівським рухом в інституті. Під час навчання запам'яталися не лише лекції, а й цікаві наукові досліди, які проводили. Саме у виші знайшов добрих, надійних друзів, з яки­ми пліч-о-пліч продовжує йти по життю.

Отримавши червоний диплом інституту, трудо­вий шлях розпочав на комбінаті «Криворіжсталь». Спочатку вальцювальником, а потім майстром на сортопрокатному стані, що остаточно загартувало характер, сформувало життєву позицію та світогляд.

У 1992 р. обіймав посаду голови комітету Дні­пропетровської обласної державної адміністрації.

У 1993 р. призначений радником Прем'єр-міністра України з економічних питань. Працював над проб­лемами боротьби з тіньовою економікою та коруп­цією. Займався науковою та викладацькою діяль­ністю.

«Саме в металургійному інституті я почав сер­йозно цікавитись, а потім займатися наукою, - каже О. В. Турчинов. - До речі, мій дипломний проект ба­гато років експонувався у рідному виші на виставці як зразковий проект». Захистив кандидатську дисер­тацію на тему: «Методичне забезпечення і механізм реформування та оптимізації оподаткування в су­часних економічних умовах» (1995), докторську - «Тіньова економіка (методологія дослідження та ме­ханізми функціонування)» (1997). У 1994-1998 рр. очолив Інститут економічних реформ, працював за­відувачем лабораторії дослідження тіньової еко­номіки Національної академії наук України, про­фесором Київського національного економічного університету. Одним із перших в Україні проводив фундаментальні дослідження тіньового сектору економіки.

Народним депутатом Олександра Турчино­ва було обрано у 1998 р. Як голова Комітету з пи­тань бюджету Верховної Ради України (1999) висту­пив автором кардинальної бюджетної реформи та Бюджетного кодексу України. Саме в цей час, коли бюджетним комітетом керував Олександр Валенти­нович, в Україні розпочинається стабільне зростан­ня пенсій та заробітних плат.

Олександр Турчинов - один з лідерів Помаран­чевої революції (2004). Під час буремних подій очо­лив виконком Комітету національного порятунку, що забезпечував координацію акцій громадянсько­го протесту.

У 2005 р. очолив Службу безпеки України. Впер­ше в Україні ініціював розслідування корупційної ді­яльності вищих посадових осіб в Україні. Відмовив­шись виконати вимогу Президента України щодо припинення розслідування Службою безпеки зло­вживань, пов'язаних з оточенням Глави держави, О. В. Турчинов подав у відставку.

Влітку 2007 р. Олександра Валентиновича при­значено першим заступником Секретаря Ради національної безпеки та оборони України. На цій посаді Олександр Турчинов у 2007 р. зупинив еска­лацію конфлікту в країні та сприяв проведенню до­строкових демократичних виборів до парламенту. З грудня 2007 по березень 2010 рр. працював в Уря­ді на посаді Першого Віце-прем'єр-міністра України.

У жовтні 2012 р. обраний до Парламенту.

З листопада 2013 по лютий 2014 р. один з лідерів Революції гідності, очолював Штаб національного спротиву, який координував акції протесту на Май­дані та по всій країні.

Після падіння режиму Януковича 22 лютого 2014 р. обраний на посаду Голови Верховної Ради України. У зв'язку із самоусуненням Президента Віктора Януковича від виконання своїх обов'язків, відповідно до Конституції, Парламент поклав на Олександра Турчинова виконання обов'язків Пре­зидента України та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. На цій посаді Олександр Ва­лентинович відновив фактично знищений поперед­никами потенціал Збройних Сил України, створив Національну гвардію України, забезпечив створен­ня дієвої оборони країни, яка дозволила протидіяти агресору. Забезпечив проведення чесних та прозо­рих президентських виборів.

У серпні 2014 р. як один із організаторів ство­рення політичної партії «Народний фронт», очолив її Центральний штаб.

О. В. Турчинов - член Національної спілки пись­менників України. Попри брак часу, в перервах між зустрічами та у короткі хвилини відпочинку, займа­ється творчістю - пише книжки. Найбільш відомі з опублікованих творів: «Ілюзія страху», «Свідоцтво», «Таємна вечеря», «Пришестя». За мотивами трилеру «Ілюзія страху» у 2008 р. знято однойменний фільм, який висували від України на здобуття пре­мії «Оскар» у номінації «Кращий іноземний фільм». Крім того, фільм відзначений нагородами міжнарод­них кінофестивалів.

Одружений. Дружина - Турчинова Ганна Воло­димирівна - кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов Київського пе­дагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Син Кирило, щойно отримавши диплом магі­стра, пішов добровольцем до Національної Гвардії України.



Вгору: Видатні випускники академії