Герої - визволителі Кривого Рогу від нацистських загарбників
Війна… Страшне слово… Мабуть, немає в світі найжахливішого слова, ніж війна…
У війни нелюдське обличчя, у війни не жіноче лице.
Перемога! Найжаданіше, найпрекрасніше слово! Перемога, омита слізьми, потом, кров’ю, здобута ціною мільйонів людських життів... Перемога неслася вогняним вихором у Корсунь-Шевченківській операції, розгорнулася переможним прапором над визволеним Києвом, над нашим рідним Кривим Рогом, крокувала містами і селами України.
У другій світовій війні Кривий Ріг посів особливе місце. Тат й взагалі у німецьких планах економічної окупації Кривбас був дуже важливим пунктом, адже був скарбницею корисних копалин.
Проте завдяки зусиллям криворізьких робітників фашисти залишилися ні з чим. Що не встигли вивезти – підірвали. Доменні печі були зариштовані і фашисти ними так і не скористалися. Практично всі їхні спроби запустити в експлуатацію рудники закінчувалися диверсіями з боку партизан. Робітники, не дивлячись на загрозу покарань, відмовлялися виконувати накази окупантів. І часто втікали.
Кривий Ріг було захоплено 14 серпня 1941 року. Для міста почалася кривава епоха терору. Людей змушували віддавати всі цінності, їжу, теплі речі. Їх масово вивозили за кордон, знищували за непокору, за партизанську діяльність, просто так. З особливою жорстокістю розправлялися з євреями. Спочатку розстрілювали тихо, у підвалах, потім припинили ховатися.
Жахи Освенціму і Дахау відомі всьому світу. Про концтабір у Кривому Розі мало знають навіть його мешканці. Його в’язнів фашисти використовували на важких роботах, а потім всіх розстріляли восени 41-го, біля шахти ім. Валявко.
Жорстокість і свавілля викликали пожвавлену протидію. І зовсім скоро у Кривому Розі з’явилась маса підпільних організацій. Вже з осені того ж 1941 року стали частішими виробничі саботажі. Людям допомагали рятуватися від вербування на рабські роботи до Німеччини. Мешканка Кривого Рогу Лаптєва в районі села Верблюжки Кіровоградської області самотужки вивела з оточення 4800 радянських солдат. У самому місті активно діяли групи Симбірцева, Козаченка, Гриньова, Шурупова, всього 14 підпільних організацій. Вони успішно перешкоджали спробам гітлерівцям налагодити виробництво, організовували втечі радянських військовополонених. Напевне, всім криворіжцям відомо про подвиг Шурупова, який завадив гітлерівцям зруйнувати греблю КРЕС і втримав її цілою до приходу Червоної армії. Особливої уваги заслуговує і група юних підпільників Решетняка, які влаштувалися до радіомайстерні вермахту, щоб друкувати агітаційні листівки, а потім вивели з ладу радіоапаратуру німців. Згодом про їхню діяльність дізналися в гестапо, і всю групу було розстріляно. За часів війни 28 криворіжців було нагороджено Золотою Зіркою Героя.
Перші спроби звільнити Кривий Ріг були здійснені в жовтні 1943, але тоді танковий рейд червоноармійців було відбито фашистами. Тим не менше, вдалося захопити великий плацдарм на правому березі Дніпра.
Вже в січні - лютому 1944 року в ході Криворізько-Нікопольської операції Третій Український фронт остаточно вибив загарбників з міста. Сувора честь визволення селища Залізничне на початковому етапі рішучого штурму Кривого Рогу належить бійцям 6-го гвардійського стрілкового корпусу генерала Котова. Прапори трьох його дивізій викарбовано на стелі братської могили у селищі, а на надгробних плитах пам’ятника – 178 імен солдат, які загинули у бою.
21 лютого 1944 року визволено станцію Довгинцево. Бій за Соцмісто тривав близько п’яти годин. Протягом 22-23 лютого 1944 року Кривий Ріг було повністю очищено від німецько-фашистських загарбників.
22 лютого назавжди залишиться для Кривого Рогу святковим днем – днем визволення від гітлерівської окупації. Йому передували важкі криваві бої. Гітлерівці до останнього не віддавали зайняті ними висоти, навіть окремі будинки. У ході визволення міста були взяті у полон 112 тисяч німецьких солдат.
Кривий Ріг лежав у руїнах. На відродження потрібні були роки. Криворіжці відроджували місто з неменшою завзятістю, ніж відвойовували його. На момент Перемоги 1945 року відбудова міста йшла повним ходом.
З кожним роком ця війна все більше віддаляється від нас. Йдуть і її герої...
Але ні в якому випадку не можна забувати їх, не можна забувати другу світову війну, щоб не повторити в майбутньому її помилок.
Здається, війна буде завжди нагадувати про себе заржавілими мінами і снарядами, які і досі знаходять по всьому місту, палаючими у сутінках Вічними вогнями, застиглими кам’яними очима пам’ятників безіменних солдат, які пожертвували собою заради мирного неба.
ВІДЕО:
