UA    RU    EN   
Національна металургійна академія Украіни

Знайомимо гостей та учасників проекту з мемуарами М.Шифріна – лавреата державної премії СРСР. News icon

ВІДОМОСТІ ПРО ШИФРІНА М.Ю.

 

  Шифрін Михайло Юлійович (1909 - 2001) Народився в місті Єлисаветграді (нині м Кропивницький); через п'ять років його родина переїхала до Катеринослава, де він в 1925 році завершив середню освіту.

   Протягом 1925 - 1931 р.р. Шифрін М.Ю. навчався в профшколі, був робітником на шкіряному заводі, шахтарем-крiпильником на одній із шахт Донбасу, чорноробом на металургійному заводі ім.Петровського, креслярем в інституті «Гіпрошахт».

   Восени 1931 року вступив на вечірнє відділення Дніпропетровського гірничого інституту, де провчився два роки, а потім його групу було переведено на третій курс ДМетІ (спеціальність - конструктор металургійного обладнання).

   У 1936 році, успішно захистивши диплом, він за розподілом отримав направлення на НДТЗ ім. К.Лібкнехта, де працював у відділі Головного механіка.

   У 1938р. Шифрін М.Ю. вступив до аспірантури ДМетІ на кафедру обробки металів тиском, де його науковим керівником став професор Ємельяненко П.Т.

   Під час Великої вітчизняної війни працював у Челябінську на військовому заводі і на Челябінському трубопрокатному заводі (на посадах заступника начальника проектного відділу, начальника механо-монтажного цеху, начальника конструкторського бюро).

   У 1946 році успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат технічних наук, після чого його було переведено на роботу до Науково-дослідного трубного інституту НДТІ  (м.Дніпропетровськ).

   У НДТІ протягом двадцяти одного року працював старшим науковим співробітником, зав. сектором, зав лабораторією і зав. відділом. У 1967 р за Наказом Міністра чорної металургії СРСР у складі лабораторії колесопрокатного виробництва переведений до Інституту чорної металургії МЧМ СРСР на посаду зав. лабораторією, на якій пропрацював до 1982.

  У 1982 р  за створення і впровадження прогресивної технології і високоефективного обладнання для поточного виробництва суцільнокатаних залізничних коліс йому було присвоєно звання Лавреата Державної премії СРСР 1982 р в області науки та техніки.

    М.Ю. Шифрін – відомий фахівець в області колесопрокатного виробництва, автор трьох основних монографій в області теорії і практики виробництва суцільнокатаних колес, що стали настільними книгами для багатьох поколінь колесопрокатників як в Україні, так і в  НДР, Китаї, Чехословаччині, Росії.

21 лютого – День рідної мови News icon

   Міжнародний день рідної мови – день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі.

   В Україні свято лише почало писати свою історію, хоча саме питання української мови на українських землях нараховує кілька століть.

   Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
   Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

   У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
   Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди.

29 січня в Україні щорічно відзначають День пам'яті Героїв Крут. Схили голову, брате... News icon

   

   Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918 року, після підписання Берестейського миру, за німецької окупації України та з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій Могилі в Києві. Тіла 28[19] вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді героїчним.

  Павло Тичина написав вірш, присвячений вшануванню полеглих — «Пам'яті тридцяти»:

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих...


На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.


На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, — грає вітер
І Дніпро-ріка...


На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.


Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

 


Павло Тичина, 1918 рік


facebook banner   twitter banner   youtube banner   instagramm banner
mon banner   banner osvita-dnepr   ДНУ ім. Олеся Гончара   Урядова гаряча лінія
(C) 2006-2019 nmetau.edu.ua

Інформація

Новини

Проза

Поезія

Живопис

Інші види