UA    RU    EN   
Національна металургійна академія Украіни

9 листопада – День української писемності та мови! Розмовляйте державною! Поважайте себе і країну. News icon

Наша МОВА

 

    День української писемності та мови відзначається 9 листопада. Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій... в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».

    Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, учитися протягом життя багато, старанно і невпинно. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду». Традиційно, на День української писемності та мови покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, що випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

    Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини. Кількість мовців – понад 45 млн, більшість із яких живе в Україні. Поширена вона також у Білорусі, Бразилії, Великій Британії, Канаді, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, США та інших країнах, де мешкають українці.

     Українська мова входить до третього десятка найпоширеніших мов світу та є результатом тривалого синтезу трьох відгалуджень праслов’янської мови – полянського, деревлянського та сіверянського.

     Цікаво, що з погляду лексики найближчою серед інших мов світу до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім іде польська (71% спільної лексики), словацька (68% спільної лексики), російська (57%). І вся слов’янська мовна родина має величезну спільну лексичну основу із санскритом, а вік літературних та лінгвістичних пам’яток цієї мови – понад 4000 років!

 

     Віки утисків минули. Ми вже в ХХІ столітті… Ми цивілізовані, гуманні, демократичні… Слава тобі, наша мово! Перлиною є ти серед інших мов планети… Дякуємо тобі за те, що ти дихаєш, квітнеш і живеш!!!

 

Рідній мові…

 

До темряви і берегів дворіччя

Від справжніх знань немає вороття...

Най мова опанує протиріччя!

 В ній – інтелект, безмежність і життя!!!

 

На цій планеті, в будь-якій країні

Слова й пісні – немов разок перлин…

Твої ми діти! Крила нам пташині

Дає знання історії глибин.

29 серпня [9 вересня] – 250-річчя від дня народження українського письменника, поета, драматурга та засновника нової української літератури – Івана Петровича Котляревського. News icon

       Іван Петрович Котляревський народився в Полтаві в 1769 році в родині Котляревських, благородного козацько-старшинного роду. Батько Івана – Петро Іванович Котляревський – обіймав посаду канцеляриста в полтавському міському магістраті. Мати - Параскева Лаврентіївна Жуковська – дочка сотенного козака з Решетилівки. Дід по батькові був дияконом у Свято-Успенському соборі Полтави.  

      У 17961808 роках перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 18061807 роках Іван Котляревський у військовому званні штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806–1812 років, був учасником облоги Ізмаїлу. Нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичні заслуги під час перемовин із буджаками та хоробру кур'єрську діяльність на передовій під час штурму цієї фортеці.  1808 року вийшов у відставку. З 1810 року працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».

   1812 року, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, І.П. Котляревський, за сприяння українського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського який отримав відповідний наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині <a class="mw-redirect" title="Українські ...

Знайомимо гостей та учасників проекту з мемуарами М.Шифріна – лавреата державної премії СРСР. News icon

ВІДОМОСТІ ПРО ШИФРІНА М.Ю.

 

  Шифрін Михайло Юлійович (1909 - 2001) Народився в місті Єлисаветграді (нині м Кропивницький); через п'ять років його родина переїхала до Катеринослава, де він в 1925 році завершив середню освіту.

   Протягом 1925 - 1931 р.р. Шифрін М.Ю. навчався в профшколі, був робітником на шкіряному заводі, шахтарем-крiпильником на одній із шахт Донбасу, чорноробом на металургійному заводі ім.Петровського, креслярем в інституті «Гіпрошахт».

   Восени 1931 року вступив на вечірнє відділення Дніпропетровського гірничого інституту, де провчився два роки, а потім його групу було переведено на третій курс ДМетІ (спеціальність - конструктор металургійного обладнання).

   У 1936 році, успішно захистивши диплом, він за розподілом отримав направлення на НДТЗ ім. К.Лібкнехта, де працював у відділі Головного механіка.

   У 1938р. Шифрін М.Ю. вступив до аспірантури ДМетІ на кафедру обробки металів тиском, де його науковим керівником став професор Ємельяненко П.Т.

   Під час Великої вітчизняної війни працював у Челябінську на військовому заводі і на Челябінському трубопрокатному заводі (на посадах заступника начальника проектного відділу, начальника механо-монтажного цеху, начальника конструкторського бюро).

   У 1946 році успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат технічних наук, після чого його було переведено на роботу до Науково-дослідного трубного інституту НДТІ  (м.Дніпропетровськ).

   У НДТІ протягом двадцяти одного року працював старшим науковим співробітником, зав. сектором, зав лабораторією і зав. відділом. У 1967 р за Наказом Міністра чорної металургії СРСР у складі лабораторії колесопрокатного виробництва переведений до Інституту чорної металургії МЧМ СРСР на посаду зав. лабораторією, на якій пропрацював до 1982.

  У 1982 р  за створення і впровадження прогресивної технології і високоефективного обладнання для поточного виробництва суцільнокатаних залізничних коліс йому було присвоєно звання Лавреата Державної премії СРСР 1982 р в області науки та техніки.

    М.Ю. Шифрін – відомий фахівець в області колесопрокатного виробництва, автор трьох основних монографій в області теорії і практики виробництва суцільнокатаних колес, що стали настільними книгами для багатьох поколінь колесопрокатників як в Україні, так і в  НДР, Китаї, Чехословаччині, Росії.


facebook banner   twitter banner   youtube banner   instagramm banner
mon banner   banner osvita-dnepr   ДНУ ім. Олеся Гончара   Урядова гаряча лінія
(C) 2006-2019 nmetau.edu.ua

Інформація

Новини

Проза

Поезія

Живопис

Інші види