ФІЛОСОФІЯ В «МЕТАЛЛІ»
    19 травня в НМетАУ під моїм головуванням відбулося засідання секції «Філософія та релігієзнавство» Міжнародної студентської конференції «Молода академія 2011». Було представлено 9 доповідей, які викликали чималу зацікавленість у присутніх. Про це свідчило кількість питань, що задавали учасники конференції доповідачам, та жваве обговорення, яке супроводжувало майже кожен виступ.
Приміром, зовсім різні, навіть певною мірою протилежні погляди на сутність і походження релігії були представлені в доповідях  студента гр. МБ01-10 О. Міщенко (керівник ст. викл. Лазаренко В.П.) та студентки гр. ДІ01-10 Є. Карпяк (керівник проф. Халапсіс О.В.). Зав’язалася дискусія, котра жодного не залишила байдужим. Як на мене, наявність протилежних думок, кожна з яких підкріпляється відповідними аргументами – це дуже добре, адже справжня філософія можлива лише в діалозі, через який аналізуються різні аспекти тої чи іншої проблеми, що дозволяє наблизитись до істини.
    Хто ж став переможцем? Я запропонував самим студентам визначити кращі доповіді. На думку учасників конференції, найбільш цікавими виявились виступи Анни Якименко «Мережеве життя?» (гр. ДІ01-10, керівник проф. Халапсіс О.В.), Альони Гордієнко «Екзістенційна проблема визначення щастя» (гр. ЕП09-01, керівник доц. Шаталович О.М.) та Валерії Подьонної «Філософські аспекти успіху» (гр. ДІ01-10, керівник проф. Халапсіс О.В.).
    Дехто вважає, що філософія – це така собі справа відірваних від життя рафінованих інтелектуалів, занадто темна та складна для сприйняття простою людиною. Наша конференція довела, що це не так. Дійсно, чи можна вважати «далеким від життя» дослідження впливу соціальних мереж як на окремого індивіда, так і на суспільство в цілому? Які виникають ризики і які перспективи від масового занурення в оn-line? Адже зараз важко знайти молоду і соціально активну людину, яка б не мала своєї сторінки хоча в одній соціальній мережі. Або чи багато знайдеться людей, які б не мріяли про щастя? Чому ж його «вистачає» не всім і що робити для того, щоб бути щасливим? Чи може варто просто по-іншому ставитись до життя? З цим пов’язана і проблема успіху. Тою чи іншою мірою вона стосується кожного, адже ніхто не хоче бути невдахою. Кого можна вважати успішною людиною? Чи достатньо при цьому внутрішньої гармонії (а для багатьох це і є запорукою щастя), чи потрібно ще щось інше? А як бути з тими, хто став відомим лише після смерті? І чи вважати успішними найвідоміших в історії злодіїв на тій підставі, що вони змогли реалізувати свою мету?
Це лише частина питань, які ми обговорювали на конференції, але вони наочно демонструють актуальність філософських проблем. А це означає, що молодь цікавиться філософією і вона їй потрібна!

Олексій Халапсіс,
професор кафедри філософії