Історія кафедри

Ухвалою Державного комітету науки і техніки у січні 1944 року в Дніпропетровському металургійному інституті був створений хіміко-технологічний факультет, до складу якого цією ж ухвалою було визначено дві спеціальності: “Хімія пірогених процесів” (Коксохімія) та “Вогнетриви”. 14 березня 1944 року для підготовкифахівців-коксохіміків було створено кафедру “Хімічної технології твердого палива”, яка почала повноцінно функціонувати з 1 вересня 1945 року. Згодом кафедра отримала назву “Металургійного палива та відновників”. Відтоді, і по сей час, кафедра є одним з провідних наукових і учбових центрів підготовки фахівців коксохімічного виробництва.

Традиції кафедри було закладено її засновниками – доцентом І.М. Ханіним та професором О.С. Бруком.Першим завідувачем кафедрою був доцент І.М. Ханін, відомий своїми працями в галузі моделювання опалювальної системи коксових печей. У період з 1948 по 1975 р. кафедру очолював д.т.н., професор О.С. Брук — відомий фахівець в галузі вивчення властивостей металургійного коксу. З 1975 по 1997 рр. кафедрою керував д.т.н., професор В.П. Гончаров, який успішно розвивав науковий напрям отримання нових видів металургійного палива та вдосконалення сухого гасіння коксу. З 1997 р. керівництво кафедрою прийняв д.т.н., професор В.М. Єгоров. З 2002 р. кафедру очолює д.т.н., професор Старовойт А.Г.

Одним з перших наукових напрямів, який заснував професор О.С. Брук, було дослідження властивостей коксу. Для розвитку цього напряму, важливого не тільки для коксовиків, але й для металургів, на заводі ім. Г.І. Петровського було побудовано дослідну станцію по випробуванню властивостей коксу і створено аеродинамічний метод оцінки газопроникності насипних мас металургійного палива.

Розвиток цього наукового напряму йшов декількома шляхами. Удосконалювалися відомі методи оцінки якості коксу, створювалися нові установки для вивчення матеріалу коксу, позбавленого тріщин, для визначення хімічної активності насипних мас металургійного палива та його електроопору. В рамках цього напряму, активно працювала старший науковий співробітник, к.т.н. С.Й. Пінчук. Під її керівництвом та безпосередній участі велися дослідження по застосуванню радіоізотопної техніки в коксохімічному виробництві, по підвищенню ефективності процесу шарового коксування та по створенню керованої технології коксування. Одержані результати впроваджувалися на багатьох заводах галузі і знайшли віддзеркалення у трьох монографіях, підготовлених С.Й. Пінчук. У різні роки, співробітниками кафедри, які працювали в цьому науковому напрямі, захищено п'ять кандидатських дисертацій (С.Й. Пінчук, Г.І. Кучмій, О.Я. Лазаренко, О.Д. Джигота, О.В. Остапченко).

Традиційним для діяльності кафедри науковим напрямом є дослідження в області розширення вугільної сировинної бази коксування. Цією, завжди актуальною для коксохімії проблемою, плідно займався д.т.н., професор Я.М. Обуховський. Для отримання нової інформації про спікливе вугілля та оцінки його технологічних властивостей, особливо, властивостей вугілля Західного Донбасу, було розроблено та серійно виготовлено дилатометр ИГИ-ДМетИ. Цей прилад увійшов до практики досліджень вугілля на багатьох заводах галузі, широко застосовується Інститутом горючих копалин АН Росії, в Українському та Східному вуглехімічних інститутах.

У 70-ті роки для підвищення рівня досліджень в області підготовки вугілля до коксування, зміцнення та розвитку наукової і учбової бази кафедри було створено галузеву лабораторію МЧМ УРСР "Коксування і сухого гасіння коксу". Лабораторією у різні періоди її діяльності керували: д.т.н., професор Я.М. Обуховський, к.т.н., старший науковий співробітник В.М. Чучмінов, д.т.н., професор А.Г. Старовойт, д.т.н., професор В.П. Гончаров.

Проблемою застосування вугілля Західного Донбасу для виробництва металургійного коксу плідно займався професор В.П. Гончаров, який   розробив технологію отримання формованого металургійного коксу та паливно-плавильних матеріалів з вугілля. Співробітники кафедри під його керівництвом брали участь в перших у світовій практиці дослідних плавках на формованому коксі в доменному цеху заводу ім. Г.І. Петровського, а також у виробництві різних електроферосплавів з нового виду сировини. З цієї тематики велася підготовка дипломних робіт та проектів, було захищено докторську і чотири кандидатські дисертації. У 1980 р. видавництво "Техніка" випустило монографію, яку було підготовлено В.П. Гончаровим, Ж.І. Безбахом, П.М. Кутовим і В.М. Єгоровим "Рудно-вуглецеві матеріали", де було висловлено наукові основи та технологія нового прогресивного процесу. Тим самим, було зроблено значний внесок у розвиток методів отримання спеціальних видів коксу для недоменних виробництв.

Кафедра також успішно вирішувала складні комплексні проблеми, які ставилися вищестоящими організаціями. Так, у 1977 році було одержано завдання відМЧМ УРСР на організацію і виконання робіт по вдосконаленню процесу та установок сухого гасіння коксу (УСГК).

Оскільки, УСГК є достатньо складною енерготехнологічною установкою, було створено комплексну творчу групу із співробітників різних кафедр: металургійного палива та відновників, промислової теплоенергетики, механічного устаткування металургійних заводів, автоматизації виробничих процесів, електротехніки, хімічної технології кераміки і вогнетривів, охорони праці і техніки безпеки. Окрім технологічних питань, доводилося координувати роботу інших підрозділів, направляти її на досягнення загального позитивного результату.

Науковим керівником цієї теми, впродовж всього періоду, був професор В.П. Гончаров. Колективом співробітників галузевої лабораторії під керівництвом А.Г. Старовойта було теоретично обґрунтовано шляхи та засоби управління процесом сухого гасіння коксу, проведено оригінальні дослідження фізико-хімічних властивостей коксу та процесу утилізації тепла. За наслідками розробок у цьому напрямі було захищено декілька дисертацій, зокрема – докторська дисертація А.Г. Старовойта. Його та старший науковий співробітник В.А. Анісімова було запрошено в КНР для консультування китайських фахівців з сухого гасіння коксу.

У 90-х рр., коли суспільно-економічні процеси привели до зниження потреби в доменному коксі, а також до недопостачання вугілля для коксування, кафедра включилася у рішення проблеми конверсії пічного фонду, що вивільняється. Було запропоновано переорієнтовувати частину коксових печей на коксування вугілля спільно з речовинами іншої природи. Так, вперше в якості органічних добавок розглядались тверді термопластичні полімери регулярної будови та продукти їх термічної деструкції. Роботи у цьому напрямі мають важливе природно-охоронне значення, оскільки високі темпи зростання виробництва пластичних мас породили гостру проблему утилізації та знищення полімерних відходів, які є екологічно небезпечними матеріалами. Ця проблема носить глобальний характер.

На основі науково-дослідних робіт, виконаних на кафедрі металургійного палива та відновників вивчено технологічні, екологічні та економічні аспекти такого підходу до конверсії пічного устаткування. Показано можливість радикально поліпшити положення з утилізацією полімерних відходів в Придніпровському регіоні. Для цього пропонується у великих містах проводити збір та подрібнення полімерних відходів, які потім, без відмивання і сортування перероблятимуться спільно з вугільною шихтою в печах шарового процесу коксування.

Згідно масштабам наявності досконалих систем уловлювання летючих продуктів коксування та очищення стічних вод, коксохімічна промисловість є унікальним технічним комплексом, який здатний утилізувати різні органічні матеріали, що розкладаються. Зниження потреби в коксі та дефіцит спікливого вугілля роблять такий напрям використовування печей доцільним. В даний час, розроблено теоретичні основи процесу. Технологічна здійсненність пропозицій та позитивний вплив відходів полімерів на вихід хімічних продуктів коксування доведено результатами напівпромислових випробувань. Розробки прийнято до впровадження на підприємствах "Укркокс". За наслідками цих досліджень, автор даного напряму, доцент В.М. Єгоров у 1997 році захистив докторську дисертацію.

Величезний внесок у створенні учбової літератури з коксохімічного виробництва зробив к.т.н., доцент Р.Є. Лейбович. Завдяки його праці, було видано 5 підручників та навчальних посібників у співавторстві з іншими викладачами кафедри та працівниками галузі. Усього кафедрою видано 11 підручників. Серед цих видань, підручник “Технологія коксохімічного виробництва”, який було видано в Чехословаччині. Навчальний посібник "Розрахунки коксових печей та процесів коксування із застосуванням ЕОМ" став ефективним засобом підготовки студентів на сучасному рівні.

На кафедрі створено діючу модель могутньої коксової батареї та УСГК, зібрано колекцію моделей основних машин, апаратів та елементів пічного устаткування коксохімічного виробництва. Професор О.С. Брук, свого часу, створив колекцію зразків горючих копалин та продуктів коксування. Вона постійно поповнюється новими експонатами – різними видами формованого коксу та брикетів, рудно-вуглецевих і вуглецевих матеріалів.

Кафедра надає постійну увагу виконанню студентських дослідницьких робіт. Студенти приймають участь у наукових конференціях, що проходять в НМетАУ, а також у Всеукраїнській студентській науковій конференції “Удосконалення технології коксування як чинник розвитку металургії та енергетики”, проведення якої організовує кафедра. Найкращі студенти представляють кафедру на Всеукраїнській Олімпіаді за фахом.Найбільш підготовленні випускники кафедри мають змогу продовжити науково-дослідницьку діяльність, вступивши до аспірантури.

Характерною особливістю наукової школи коксохіміків, що склалася на кафедрі, є тісна взаємодія з численними науковими, проектними та виробничими колективами галузі. Достатньо сказати, що кількість інженерно-технічних працівників на коксохімічних підприємствах України за штатними списками складає близько 6,5 тис. чоловік. У формуванні цього інтелектуального потенціалу галузі, кафедра брала найактивнішу участь, підготувавши за роки свого існування більше 1150 інженерів-коксохіміків. 11 випускників кафедри успішно захистили докторські дисертації, більше 50 – стали кандидатами наук.

Основною метою роботи кафедри завжди є підвищення рівня підготовки фахівців, перед якими величезне поле діяльності на виробничих, проектних та наукових підприємствах коксохімічної галузі. 

Видатні випускники кафедри:

Старовойт А.Г. – д.т.н., професор, завідувач кафедри МПВ, генеральний директор Української науково-промислової асоціації “Укркокс”, депутат Жовтневої Ради м. Дніпропетровськ (1990 – 1994рр.);

Пінчук С.Й. – д.т.н., професор, академік Академії наук вищої школи України, академік Нью-Йоркської Академії наук, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри “Покриття, композиційних матеріалів і захисту металів” в НМетАУ;

Зубілін І.Г. – д.т.н., професор, завідувач кафедри “Технічної хімії” ХНУ ім. В.Н. Каразіна, провідний науковий співробітник НДІ хімії, головний науковий співробітник УХІН, головний спеціаліст науково-дослідного відділу Гіпрококсу м. Харків;

Романюк І.В. – голова правління, директор підприємства відкритого акціонерного товариства “Дніпрококс” України;

Васильєв Ю.С. – д.т.н., професор, заступник директора з наукової роботи Державного Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту;

Самойленко Г.Ю. – к.т.н. доцент, проректор з навчальної роботи НМетАУ, завідувач кафедри “Загальної та неорганічної хімії”, депутат Жовтневої Ради м. Дніпропетровськ (1980 – 1985 роки);

Янчіцький В.В. - голова правління ВАТ “Баглійкокс”.

Зображення

Вгору: Історія кафедри