Інститут промислових та бізнес технологій
Українського державного університету науки і технологій

Бібліотека інформує

  

До 200-річчя від дня народження Достоєвського Ф.М.

 

 

Федір Михайлович Достоєвський

(1821-1881)

Портрет роботи В.Г. Перова. 1872 р.

Москва, Державна Третьяковська галерея.

 

 

«Творчість Достоєвського є російське слово про вселюдське.

Глибоке читання Достоєвського завжди є подією в житті, вона обпалює, і душа отримує нове вогняне хрещення.

Людина, яка долучилася до світу Достоєвського, стає новою людиною».  

Н.А. Бердяєв

 

 Дитинство і юність

 

Федір Достоєвський народився 11 листопада 1821 року в сім'ї лікаря московської Маріїнської лікарні для бідних, який мав звання штаб-лікаря, Михайла Достоєвського та Марії Нечаєвої.

Дитинство майбутнього письменника, його братів і сестер пройшло у Москві, у тій лікарні, де служив глава сімейства. І хоча Достоєвські жили більш ніж скромно, сам Федір Михайлович називав дитинство найкращим часом у своєму житті. Вечорами в сім'ї часто влаштовували читання різних творів: від «Історії держави Російської» Карамзіна до віршів Жуковського, а нянька Олена Фролова розповідала дітям казки народів світу, що й зародило у молодому серці Федора любов до літератури.

Після отримання Михайлом Достоєвським права на спадкове дворянство сім'я обзавелася невеликим маєтком у Тульській губернії та літо проводила там.

Особлива увага у вихованні дітей приділялася освіті. Батько особисто викладав своїм дітям латину, а наймані вчителі навчали російської словесності та французької мови, арифметики, географії, а також Закону Божого. Крім того, кілька років Федір із старшим братом Михайлом навчалися у престижному московському пансіоні.

Після того як у 1837 році Федір Достоєвський втратив матір, його разом із братом відправили вчитися до Петербурга – до Головного інженерного училища. Але сам Федір Михайлович уже тоді розумів, що його майбутнє не буде пов'язане з точними науками, душа тяжіла до поезії та літератури.

Училище майбутній письменник закінчив у 1843 році і був одразу зарахований польовим інженером-підпоручиком до Петербурзької інженерної команди. Але служба за спеціальністю тривала близько року, остаточно вирішивши, що це «не його» шлях, Федір Достоєвський подав у відставку і зайнявся літературою.

  

 

 Початок творчого шляху

 

У цей час свого життя майбутнє світило російської літератури багато читав, особливо йому подобалися твори Оноре де Бальзака, Віктора Гюго, Вільяма Шекспіра, Йоганна Шиллера і Гомера.

Серед вітчизняних авторів Достоєвський вважав за краще вірші Олександра Пушкіна, Гавриїла Державіна та Михайла Лермонтова, а також твори Миколи Гоголя та Миколи Карамзіна.

Весною 1845 року Федір Достоєвський закінчив роботу над своїм першим романом «Бідні люди». Праця молодого обдарування була захоплено прийнята петербурзькою публікою. Віссаріон Бєлінський та Микола Некрасов не скупилися на хвалебні епітети на адресу Достоєвського. Останній навіть опублікував твір у своєму альманасі «Петербурзька збірка».

А ось оцінка наступного творіння – повісті «Двійник» – була значно стриманішою. Читачі вважали цю літературну працю надто нудною, і автору довелося переробляти сюжет. Однак ця обставина анітрохи не охолодила літературного запалу Достоєвського, він продовжив активно писати.

             

 

К а т о р г а

 

У 1847 році Достоєвський, як і багато молодих людей того часу, захопився політикою. На зборах гуртка Петрашевського він обговорював разом із однодумцями проблеми російської дійсності, і увійшов до одного з найрадикальніших за своїми поглядами таємних товариств. Наприкінці квітня 1849 року письменник серед інших був заарештований і 8 місяців провів у Петропавлівській фортеці.

Вирок суду був надзвичайно суворий до літературного генія – розстріл. Але доля змилостивилася і петрашевцам незадовго до страти пом'якшили вирок, але сам письменник дізнався про це тільки в останній момент, у день страти. Федора Достоєвського відправили на каторгу до Омську на 8 років, яку Микола I скоротив до 4 років із наступною службою рядовим у Семипалатинську. Після своєї коронації 1856 року імператор Олександр II підписав помилування. Каторга не пройшла безвісти для Достоєвського, на підставі цього свого життєвого досвіду він написав «Записки з Мертвого дому», де розповів про життя каторжан. У творі домінували реальні факти та персонажі, але були присутні й вигадані. Суворі реалії подібної виправної праці стали для петербурзької публіки шоком, який повернув літературне визнання Достоєвському.


З р і л і   р о к и

 

У наступні роки з-під пера письменника вийшов роман «Принижені та ображені», повість «Записки з підпілля», а також оповідання «Поганий анекдот». Однак політичні погляди Достоєвського продовжували відігравати істотну роль, у 1860-ті роки він разом із братом видає журнали «Час» та «Епоха», засновані на ідеології «грунтовництва».

     

З 1862 року письменник багато подорожує. Він побував у Німеччині, Італії, Франції, Швейцарії, Австрії та Британії. За кордоном Достоєвський пристрастився  до гри в рулетку, програвав великі суми, і результатом цього життєвого досвіду став знаменитий роман «Гравець». Роман «Гравець» називають «історією звичайного безумства», «історією азарту», «твором жорстоким до жорстокості», «романом про ідею-пристрасть».

У наступні два десятиліття Федір Достоєвський написав головні романи у своєму житті — «Ідіот», «Злочин і кара», «Біси», «Брати Карамазови» та «Підліток». Ці романи стали класикою світової літератури й увійшли до найвідоміших і найпопулярніших літературних творів.

                                                                                        

«Злочин і кара» — соціально-психологічний та соціально-філософський роман Федора Михайловича Достоєвського, над яким письменник працював у 1865—1866 роках. Вперше опублікований 1866 року в журналі «Російський вісник».

Заключний роман Ф.М. Достоєвського «Брати Карамазови» - шедевр російської та світової літератури та підсумковий твір письменника.

  

  П е т е р б у р г   Д о с т о є в с ь к о г о

 

 Вид із вікна Михайлівського замку на Фонтанку.

Тут, у колишньому палаці Павла І, знаходилося Військово-інженерне училище,

де з 1838 по 1843 рр. навчався  Достоєвський Ф.М.

У будинках № 1,7,9 Достоєвський Ф.М.  жив у різний час із 1861 по 1867 роки.

У будинку № 1 була редакція журналів «Час» та «Епоха»,

які видавав Достоєвський разом із братом Михайлом.

Петербург. Типовий двір прибуткового будинку.

У таких дворах жили герої Достоєвського Федора Михайловича

 

«Здавалося, нарешті, що весь цей світ, з усіма мешканцями його, сильними і слабкими, з усіма оселями їх, притулками жебраків або роззолоченими палатами, у цей сутінковий час схожий на фантастичну, чарівну мрію, на сон…». Ф.М. Достоєвський.

Роман "Брати Карамазови" став останнім у житті письменника, роботу над ним він закінчив у листопаді 1880 року, а 9 лютого (28 січня) 1881 великого Достоєвського не стало. Письменника поховали на Тихвінському цвинтарі Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі. Попрощатися з ним прийшло безліч людей, траурна процесія розтяглася більш як на кілометр.


Будинок-музей Ф. М. Достоєвського

 

 Будинок, у якому 1873-1880 роки жив Ф. М. Достоєвський (Стара Руса).

 

Творчість письменника справила величезний вплив на всю світову літературу, багато філософів і письменників згодом визнавали вплив творчості Федора Михайловича на їх світогляд. Ледве хтось інший міг так майстерно розкрити і показати загадкову людську душу.

«Людина є таємницею. Її треба розгадати, і якщо будеш її розгадувати все життя, то не кажи, що втратив час; я займаюся цією таємницею, бо хочу бути людиною», писав Достоєвський.

 
 

Шановні читачі!

Пропонуємо до вашої уваги книжкову виставку

«Найважчий» у світі класик»,

присвячену 200-річчю від дня народження Федора Михайловича Достоєвського, російського письменника, чиї твори читає весь світ.

 

т т

1. Достоевский Ф.М.  в воспоминаниях современников. В 2-х томах. Т. 1. – М.: «Художественная литература», 1990. – 623 с.

2. Достоевский Ф.М.  Собрание сочинений в 15-ти томах. Т. 1. Повести и рассказы (1846-1847). – Л.: «Наука», 1988. – 464 с.

3. Слоним М.Л.  Три любви Достоевского. - М.: «Советский писатель», 1991. – 304 с.

 

У своїй книзі «Три кохання Достоєвського» американський дослідник Марк Слонім розкриває ті сторони життя великого російського письменника, які майже невідомі широкому читачеві. Обставини особистої долі Достоєвського Ф.М. у книзі розглядаються у нерозривному зв'язку з його літературною діяльністю, стосунками з видавцями, друзями та ворогами. 


Книжкова виставка «Найважчий» у світі класик»


 

Запрошуємо всіх бажаючих відвідати книжкову виставку про життя та творчість

Федора Михайловича Достоєвського,

яка знаходиться на Абонементі художньої літератури (кімн. 417А).

 

Адміністрація бібліотеки.

Інформаційні повідомлення


Бібліотека